Ця територія вважається одним із найбільших піщаних покривів у Європі, а може навіть і найбільшим – якщо не брати до уваги Рин-Піски у Прикаспійській низовині (територія Росії та Казахстану) або піщані масиви Ростовської та Волгоградської областей Росії.

Олешківські піски дуже нагадують пустелю і за температурою (влітку пісок прогрівається до 70 градусів), і за суворими умовами (трапляються справжнісінькі піщані бурі), однак цю місцевість правильніше було б назвати напівпустелею через кількість опадів і наявність рослинності, яку люди спеціально висадили, аби піщаний масив не розростався.

Олешки у своєму сучасному вигляді утворилися фактично нещодавно, хоча у низинах Дніпра піски були завжди. Є припущення, що ще за стародавніх часів долиною Дніпра рухався велетенський масив континентального льоду, який внаслідок танення потужним потоком води приніс із собою сотні кілометрів змитої із берегів ґрунтової маси, що з часом перетворилася на піщані арени. Якщо уважно поглянути на обриси цієї напівпустелі, то дійсно можна побачити сліди річища.

Самі ж Олешківські піски є результатом діяльності людини. І, як не парадоксально, до цього доклав руку засновник заповідника Асканія-Нова барон Фрідріх Фальц-Фейн, який володів гігантськими стадами овець (загалом до мільйона голів). Турбуючись про своє дітище, він випасав цих тварин тут, а вони не лише нещадно поїдали траву, а й розбивали копитами ґрунт. Погіршили ситуацію вітрова ерозія та вирубка лісу. Раніше ж рослинності на цій території не бракувало. Свого часу вона вразила і відомого давньогрецького історика Геродота, який назвав цю місцину Гілеєю (полісся, лісовий край). Сучасна назва "Олешки" також пов’язана з лісом – на думку науковців, слово "Олешшя" означає вільховий ліс.

Сьогодні флора Олешківських пісків здебільшого нагадує степову: гриби, лишайники, папороть, мох, орхідеї. Хоча ростуть у цій напівпустелі й дерева (береза та дуб), які сформували найбільший штучний ліс Європи. Фауна ж на цій території представлена плазунами, птахами, земноводними, деякими видами ссавців і, звичайно ж, комахами та павуками, з яких каракурт – найнебезпечніший. Загалом близько 57 видів тварин та понад 100 видів тварин занесено до Червоної книги. Задля збереження та охорони такої унікальної місцевості з 2010 року тут було створено національний природний парк.

З Олешківськими пісками пов’язано багато легенд і таємниць. Так, за однією з оповідок, український отаман Іван Сірко ставав тут характерником, проживши місяць без води та їжі. За іншими розповідями, під Олешківською пустелею розташовується величезне озеро з питною водою, яка якраз і дає прижитися рослинам. Розповідають люди й про численні цікавинки, знайдені в пісках, – від скіфських прикрас до речей часів пізньої античності.

Коли їхати? Найкращим періодом для відвідин "української Сахари" буде рання осінь, коли так не припікає сонце. Також незабутні емоції на Вас чекають у травні-вересні – саме у цей час у таврійських степах вогнем цвітуть дикі маки.

Як дістатися? Олешківські піски розташовують у 40 кілометрах від Херсона. Тому найкраще буде доїхати до головного міста області, а вже звідти автобусом із залізничного або автовокзалу до районного центру – Олешок (колишній Цюрупинськ). До відкритих пісків дістатися можна пішки, йдучи на північ, або ж автостопом. Також численні турфірми пропонують 2-3 денні екскурсії Олешківською пустелею.